Днями перші керівники Білоцерківського району – в.о. голови райдержадміністрації Юрій Савчук, очільник райради Володимир Шевченко, а також Маловільшанська сільська голова Людмила Маринич побували на одному із полів державної дослідно-селекційної станції, що в селі Мала Вільшанка. Гості привітали місцевих хліборобів із завершенням збирання озимої пшениці, побажали їм успіхів у подальших жнивах, відповіли на запитання.

Озимої пшениці на посівних площах селекстанції 978 гектарів. Під кукурудзу відведено 700 га, сою – 370, ячмінь – 130га. Є й інші культури, зокрема, овес, яра вика, цукровий буряк. Загалом господарство має понад три тисячі гектарів ріллі.

Очолює колектив досвідчений фахівець Микола БУЗИННИЙ (на знімку внизу праворуч). Під час розмови він зазначив:

— Селекстанція – це державне наукове підприємство. На кожному полі чи ділянці наші спеціалісти проводять експерименти, наприклад, по нормах внесення добрив, використанню того чи іншого сорту або  його попередника. Якщо попередник кукурудза чи соняшник, урожайність пшениці сягає до чотирьох тонн з гектара. Після гороху та сої – відповідно сім і шість тонн. У залежності від цього визначаємо сівозміну, технологію обробітку грунту тощо.

— Ходом збирання озимої пшениці задоволені?

— У нас, в господарстві чимало техніки. Щоправда, всю її не використовуємо, бо перейшли на сучасну, імпортну. Ось бачте: іде потужний комбайн, який збирає збіжжя напряму, не подрібнюючи при цьому солому. В результаті підвищується його продуктивність (на 20 відсотків) і зменшуються втрати зерна. А подрібнювач іде позаду. Отож на виході маємо на 3-4 центнери вищу врожайність. Та ще й дизельне пальне суттєво економимо. Це один із наших експериментів.

Якщо прогнозувати врожайність ранніх зернових у цілому, то вона буде на відсотків 20 нижчою, ніж торік. Далися взнаки несприятливі погодні умови. За попередніми підрахунками, недобір збіжжя не перекриють навіть підвищені ціни на нього. Ось така ситуація.

— І все ж ваше господарство рентабельне.

— У нас щороку є прибутки. Цьогоріч (навесні) придбали за мільйон 380 тисяч гривень сучасний імпортний трактор, який надійно працює в полі. До цього ми сіяли кукурудзу й соняшник п’ятьма агрегатами. Тепер за добу два механізатори справляються.

— А держава допомагає вам? Підприємство то державне.

— Фактично вона нам нічого не дає, тільки діяльність контролює. Торік виробили валової продукції на 58 мільйонів гривень. Понад 13 мільйонів сплатили податків, 16 мільйонів витратили на зарплату, сім мільйонів – на науку, адже 20 цільових програм виконуємо. До речі, для науки це небагато. Значно більше потрібно, щоб підприємство як слід розвивалось. У колективі 160 чоловік. Третина з них зайнята в науці, решта працює на виробництві. Щодо заробітків, то людям платимо відповідно до ринкових умов. Також практикуємо матеріальну винагороду. Даємо зерно по собівартості і безоплатно (як пенсіонерам та і робітникам).

Під час поїздки до Малої Вільшанки довелось поспілкуватись і з комбайнерами Вадимом Васильченком та Михайлом Корчаком. Вони розповіли, що роботою задоволені. Якщо дозволяє погода, то працюють навіть до 12-ї або й 1-ї ночі. Комбайн надійний. Керівник господарства дбає про людей. Одним словом – у них все добре.

А на запитання, яка в комбайнерів зарплата, відповіли дипломатично: — Це комерційна таємниця. — Коли підписували трудовий договір, то зобов’язувались не розголошувати його змісту.

Та, судячи з гарного настрою чоловіків, зробив висновок, що заробітки у них пристойні. Дай Боже, щоб не було гірше.

Бажаємо колективу селекстанції дорідних врожаїв і сприятливої погоди. Нехай усе вдається.

І.КОНДРАТЮК.