Складно уявити таке радісне свято, як Великдень, без традиційної писанки. Писанку тримають у домі як оберіг, вважають, що вона приносить у дім здоров`я та достаток, надає силу усьому живому.

Зовсім не складно створити казкову атмосферу чудового свята, варто тільки дати волю своїй фантазії. Розпис писанки – чудовий спосіб створити святковий настрій та можливість проявити свої творчі здібності. Можна обрати будь-який орнамент та кольори, головне у цій справі те, що вони зроблені своїми руками від чистого серця.

У квітні, в приміщенні Білоцерківської районної ради відбувся майстер-клас з розпису воском великодніх писанок. Як дорослі так і дітки виявили бажання взяти участь у заході.

Методикою розпису нашого регіону поділилася майстриня із м.Васильків Леся Турукіна. Леся Володимирівна вже 20 років займається улюбленою справою. Тож майстриня, проводячи майстер-клас для білоцерківців, передавала свій досвід бажаючим навчитися прадавньому мистецтву розписування писанок.

Керівник Народної школи писанкарства «Дивосвіт», розповіла, що давні народні традиції поетично сплелися із християнством. Учасники заходу дізнались про те, що писанка не просто розфарбоване яйце, а  — символ Воскресіння, життя, безсмертя, любові і краси, відродження, добра, щастя, радості. Із сотні існуючих орнаментів учасникам було запропоновано освоїти класичні.

Орнамент «Ружа»  розповідає нам про  сонце і вранішню зорю, основним малюнком якого є косий і  прямий хрест. Наші предки вважали його  незмінним символом любові. Подарувати писанку з ружею означало освідчитися в коханні.  «Дубове листя» в українських традиціях завжди асоціювався з силою і могутністю, тому, зазвичай,  їх дарували чоловікам та молодим хлопцям.

По закінченню, натхнені та вражені, всі висловили слова вдячності майстрині писанкарства, ніжно тримаючи писанки, створені власними руками.

Було приємно спостерігати на обличчях дітей зацікавленість і віру в безсмертя українських традицій. Думаю, що гармонійну атмосферу, яку відчули присутні під час написання писанок, принесли до своїх домівок, та  продовжать сім’єю неповторні  українські звичаї. На думку приходить народний вислів: «Допоки пишуть писанки, доти буде світ…»