Як народжувалася українська Конституція, в яких умовах її приймали? Саме сьогодні, напередодні Дня Конституції України, розповів учасник конституційного процесу Володимир Іванович Кравчук, який був запрошений на зустріч із представниками державної служби та органів місцевого самоврядування. Зустріч проходила 27 червня в сесійній залі Білоцерківської районної ради. Присутні мали змогу переглянути документальний фільм та з  допомогою Володимира Івановича посадовці  спробували зазирнути за лаштунки. Адже сьогодні цей матеріал так само актуальний і цікавий.

Події 1996 року заклали основу політичного життя України, яка вирує в стінах урядового кварталу з різним ступенем інтенсивності і зараз.

Події, які відбулися навколо прийняття Конституції, наповнені міфами, недомовками та чутками, хоча, як з’ясувалося, з одного боку все було набагато прозаїчніше, ніж здається, а з іншого боку – набагато складніше.

Володимир Іванович наголосив, що Історію прийняття Конституції потрібно починати не з 27 червня, коли розпочалося найдовше засідання українського парламенту, а набагато раніше. Адже між Верховною Радою та президентом від 8 червня 1995 року було укладено так званий конституційний договір – документ, що складається з 61 статті, які регламентували взаємодія гілок влади в Україні, і головне, зобов’язували прийняти нову Конституцію в термін не пізніше року з дня його підписання. Документ суперечливий, неоднозначний і навіть, в очах деяких учасників тих подій – протизаконний.

Існує думка, що наполіг на підписанні цього договору Кучма, стимулювавши народних депутатів до конструктивної роботи. З іншого боку – дію Конституції радянської, за якою жила Україна, ніхто не припиняв, що внесло «правовий бардак» у законодавче поле на цілий рік.

Згадує депутат, що до засідання 27 червня народні депутати прийшли з настроєм настороженим і навіть пригнобленим. З цікавістю Володимир Кравчук розповідав про довгий день і довгу ніч торгів:

-Це були непрості і драматичні 14 годин. Як не дивно, серед питань, які викликали найбільші дискусії, опинилися державні символи. На щастя, депутатам вистачило мудрості для знаходження консенсусу. Багато списів було поламано навколо питання про статус Криму. Натомість доволі легко вирішилося мовне питання: українська стала єдиною державною мовою, але Конституція гарантує вільний розвиток та використання російської і інших мов національних меншин.

Власне, попри всі непрості обставини, що супроводжували конституційний процес, прийняття нової Конституції стало для народних депутатів справою честі. За 14 годин депутати проголосували майже 150 статей Конституції України. Наприкінці процесу в залі з’явився глава держави і пожав руку спікеру – це означало, що протиріччя подолані.

Ця Конституція ще не вичерпала весь свій потенціал. Вона нагадує Основний закон Франції, її вважають однією з найкращих Конституцій країн колишнього соцтабору, а в частині прав людини і зовсім одним із зразків у світі.

На завершення Володимир Іванович передав для збереження у райдержадміністрацію історичне фото – документ Основного закону із підписами депутатів.