ОДНЕ з найстаріших ви­дань Київщини — ре­гіональна газета Надросся «Замкова гора» — вступила у ювілейний рік — їй виповни­лось 100!

6 січня 1920 року вийшов її перший номер, від якого веде свій родовід «Замкова гора». І називалася вона — «Більшовик».

У цьому немає нічого див­ного, бо назву газети затвер­джували лише тоді, коли у ній було слово «більшовик», пізніше «комуніст», «перемо­га», «Ленін» або «Ілліч».

Змінювалися часи і змі­нювалися назви. По них можна простежити хід істо­рії: за «Більшовиком» йшов «Красный Чапаевец», потім були «Вісті Білоцерківщини», «Плуг і молот», «Соціалістич­не село», «Радянська нива», «Ленінський шлях»…

Завдяки демократичним перетворенням у суспільстві ми змогли відійти від поді­бних штампів і дати їй таку назву, яка своїм корінням глибоко входить у нашу іс­торію. Бо Замкова гора — це те одвічно оспіване нашим народом місце, звідки піш­ла Біла Церква. Адже саме тут Ярославом Мудрим було зведено фортецю, яка за­хищала кордони Київської Русі.

Нову назву наша газета но­сить від 17 вересня 1991 року. Хоча за час становлення було пережито чимало колізій: її називали то прорухівською, то прокомуністичною газе­тою.

Ми розуміли, що у бороть­бі протиріч народжується іс­тина, але не скочувалися ні до крайніх лівих, ні до крайніх правих позицій і привчали читачів до думки, що моно­полія на істину не належить жодній політичній силі. І це додало їй авторитету. Газета, на відміну не тільки місце­вих видань, але й багатьох республіканських, приросла в тиражі. Із міськрайонної вона стала регіональною га­зетою Надросся і йде, крім Білої Церкви і району, у Тара­щанський, Ставищенський, Володарський, Тетіївський і Сквирський райони і складає конкуренцію більш солідним виданням. А це свідчить про те, що нас розуміють.

Якщо в інших сферах жит­тя може бути прийнятним вислів про те, що і один у полі воїн, то у нашій роботі віді­грає особливу роль масовість — широкий загал авторсько­го активу і здоровий творчий редакційний колектив, який вміє робити таку газету, яку сприймає читач.

За 100-літню історію нашу газету робили різні люди, ре­дагували різні редактори. На жаль, не всіх ми знаємо і не всіх пам’ятаємо. Одне можна сказати: це були люди, відда­ні своїй справі.

І сьогодні в нашій пам’яті залишилися такі редактори, як П.Й.Герасименко, який загинув у роки війни. 3 при­воду цієї трагічної загибелі у квітні 1945 року газета «Ле­нінський шлях» друкує не­кролог, у якому є такі рядки: «Він віддав газетній справі всі свої здібності, увесь свій за­пал… Своє редакційне перо — гостру зброю журналіста — він змінив на зброю війни і з честю тримав у своїй руці».

Тривалий час редакцій­ний колектив очолювали К.П.Гаврилюк, Ф.С. Машовець, М.Ф. Ковшоба, Н.Д. Шевчук, М.Г. Ганічев, Г.І. Клепка.

З 1991-го і аж до липня 2003 року редактором газе­ти був Віктор Адольфович Адаменко — талановитий журналіст, людина світлої душі і великих здібностей. Він був відзначений зван­ням «Заслужений журна­ліст України». Білоцерківці пам’ятають його по прин­ципових, гострих і завжди з важливих проблем публіка­ціях. Журналістський талант поєднувався в Адаменка з організаторськими здібнос­тями справжнього керівни­ка. І всі свої сили, енергію і талант він віддав рідній газе­ті «Замкова гора», її читачам, людям Білої Церкви і Біло­церківщини. Але безжалісна смерть у липні 2003 року ви­рвала В.А.Адаменка з наших рядів. Та він назавжди зали­шився у наших серцях.

100-літня історія газети висвітила чимало яскравих постатей — журналістів-професіоналів, які писали її. Серед них — Н.Д. Шевчук, В.С.Цейтлін, В.Я. Колупай­ло, А.С. Ременюк, Н.М. Ні­кольнікова, М.П. Варченко, Ф.А.Бондар, В.Г.Школьний, М.І.Осика, В.Г. Коротков, О.С.Калашник, Г.П. Заблоць­ка, В.Г. Ременюк, П.С. Гур­ський, Р.І.Цуркан та десятки інших.

Газета була і є знаною в об­ласті. У 70-х роках вона вибо­рола першість у Всесоюзному конкурсі на кращу масову ро­боту, нагороджена Почесною Грамотою Президії Верхо­вної Ради УРСР. У 90-х двічі відзначалася Дипломами II ступеня Міністерства обо­рони України за висвітлення армійської тематики, нагоро­джена Почесною Грамотою Міністерства інформації, а напередодні 1999 року від­значена дипломом Всеукра­їнського рейтингу популяр­ності «Колесо фортуни».

З 1 січня 2019 року колек­тив працює в нових умовах господарювання: згідно із Законом України «Про ре­формування державних і комунальних друкованих засобів масової інформа­ції» редакція перетворена у Приватне підприємство «Ре­дакція регіональної газети Надросся «Замкова гора». Звичайно, проблем нам дода­лося, але колектив не опускає руки, прагне залишатись на плаву, щоб газета виходи­ла вчасно. Ми надзвичайно вдячні нашим незмінним друзям – постійним читачам і передплатникам, яких ми дуже любимо, поважаємо і шануємо. Газетні публікації знаходять схвальний відгук у читачів, адже журналісти у своїх матеріалах перш за все відстоюють загальнолюдські цінності і пріоритети, сприя­ють утвердженню національ­ної ідеї.

Ювілей, який ми відзнача­ємо, є визначною датою для всіх, хто робить і хто читає газету «Замкова гора». І цю дату, безперечно, ми назива­ємо святом Білоцерківщини.

Віра СТРОКАЧ,

редактор газети «Замкова гора», член Спілки журналістів України.