Нещодавно освітяни та працівники Білоцерківської районної ради мали можливість подорожувати Україною. У педагогів глибоко й серйозно оселилось бажання подорожувати легендарними містами України.  Й не лише знайомитися з історичними місцями та чудовими краєвидами, а й переймати досвід та поділитися своїми кращими напрацюваннями в галузі освіти. Спільні поїздки  освітян, організовані Віталієм Юрійовичем Гринчуком. Тож голова ради в черговий раз подарував освітянам бажану поїздку.

Перший день провели у Чернівцях. Надзвичайне місто з красивими площами, храмами, музеями, будиночками та усміхненими людьми. Одного дня вистачить, щоби сповна розглянути всі окраси міста. Не те, щоб їх було мало, просто місто має дуже зручну будову, тому встигли побачити все, що цікавило. Тут є чимало площ: Філармонії, Центральна, Соборна та Театральна. І кожна з них має свої своєрідні старовинні будиночки. Це місто просто переповнене цікавими будівлями та храмами. Наприклад, Німецький Народний Дім, кав’ярня «Габсбург», «п’яна» церква і багато інших. Вражає пішохідна вулиця – О. Кобилянської, яка нагадує чимось львівські вулички, але все одно по своєму особлива.

Місцем, що вразило нас найбільше у Чернівцях видався університет (колишня Резиденція Буковинських митрополитів ), він зачарував усіх своїм масштабом, історією та величністю. Неможливо відвести погляд ні на секунду. Екскурсовод провела нам цікаву екскурсію. Зали вражають своєю вишуканістю. Церква від краси якої, пробігають мурашки по шкірі. Затишні вулички і ошатні будинки не могли не закохати у себе. Вечірньої пори ми покидали Чернівці.

Заночували в казковому місці на Тернопільщині. Нас радо зустрів  відпочинковий комплекс «МішиН-СІТІ» в Добровлянах.  Ми прекрасно провели час, насолоджуючись краєвидами, смакуючи вишукані страви. Кожен із нас залишив його з приємними емоціями, масою вражень у піднесеному настрої, відкриті для пізнання Тернопільщини, а саме у с. Кривче Борщівського району, щоб зазирнути до Кришталевої печери та насолодитись неймовірними красотами та дивовижними місцями нашої, як виявляється ще невідомої України.

Узори на стінах печери, загадкові кам’яні форми, скупчення кристалів та «Лабіринт Скелету» залишили незабутні враження. Химерні нарости на стінах мають свої назви – сова, слон, у залежності від того, на що вони схожі. На землі є місце з нерівною ребристою поверхнею, називається скелетом крокодила (чи динозавра). Взагалі дивовижно, що звичайна людина може відвідати кілометри печерних ходів без спеціального обладнання. В печері цілорічно зберігається стала температура – біля 11 градусів тепла. Це безпросвітня довга нора, з якої можна вийти, тільки пройшовши її до кінця. Тож трішки екстриму придали нам бадьорості, яка стала у пригоді, бо наступним місцем була Хотинська фортеця.

На землях України небагато історичних пам’яток, які б за своєю славою та знаменитістю порівнялися із стародавнім Хотином.  Незважаючи на плин часу, споруда добре збереглася і ми мали змогу побачити на власні очі будівлю, що відігравала безпосередню участь у створенні історії нашої держави.

Потім нас вітав Кам’янець-Подільський, який є однією з головних пам’яток України. У 2007 році він увійшов до числа переможців конкурсу Сім чудес України й посідає третє місце в Україні, після Львова й Києва, по кількості історичних пам’яток. Тут буквально витає запах історії, романтики, мистецтва і свободи.  Екскурсія була пізнавальною , адже кожен міг віднайти цікаву сторінку історії для себе.