Живеш і не здогадуєшся, які цікаві люди живуть разом із тобою. А коли поспілкуєшся, послухаєш їх спогади про прожите життя і ненароком пригадуються Шевченкові слова «У кожного своя доля і свій шлях широкий».

Тому і хочеться розповісти про чудову жінку з села Мала Вільшанка Квятківську Марію Григорівну.

Наша героїня народилася 23 липня 1920 року в с. Мала Вільшанка, в багатодітній родині. І все життя прожила на Білоцерківщині у своєму рідному селі. За плечима у неї лише 2 класи освіти, а далі  — кропітка праця.  Ще до війни вона познайомилася з Іваном , запали один одному до серця, тому поєднали свої долі. Та не довго судилося бути разом. Війна внесла свої корективи. Молодою Марія залишилася вдовою. Іван так і не повернувся з війни.

Тож, Марія добре пам’ятає воєнні роки, важке післявоєнне життя, адже війна прокотилася важким катком не тільки по рідній українській землі, а й по людях. Закарбувалися у пам’яті і роки голодомору, до цього часу вона не може без сліз згадувати ті страшні часи. «Скільки сліз безпорадності було пролито, знають лише ті, хто це пережив, відчув на собі. Тож не дай Боже, нашому багатостраждальному народу, ще будь-коли пережити ці страхіття», — говорить Марія Григорівна.

Минали роки. Життя потроху наладжувалося. Ця жінка з 15 років працювала поряд з дорослими, сапала буряки. Так, як молодою померла іі сестричка, вона взялася виховувати іі 2-річну донечку Ганю. В любові та  ласці підростала дівчинка, тому і виросла доброю та вдячною. Марія тяжко працювала, аби  у них було все необхідне. За турботами швидко й непомітно промайнуло життя. Ганя дала новий виток у родині. Підростали внуки та правнуки, які також гарно трудяться на землі, а талановита правнучка Оксанка вишиває візерунки долі, чим і дивує земляків.

За 100 літ Марія Григорівна перемогла й біль, і горе, залишилася людиною широкої душі й серця, не втративши доброти, гідності, поваги. Жінка постійно жила з вірою та сподіваннями на те, що Бог завжди допоможе й підтримає у важкі хвилини й щирою молитвою просила у Всевишнього спасіння й підтримки.

Секретом свого довголіття довгожителька вважає наполегливу працю й віру в Бога.

До світлої оселі жінки, у день її 100-літнього ювілею аби вручити подарунки та побажати усіляких гараздів, завітали голова районної ради Володимир Шевченко, в.о.голови райдержадміністрації Юрій Савчук, сільський голова Людмила Маринич.

Вітаючи Марію Григорівну,  керівники району наголошували, що її любов до своєї родини, чуйність і повага до людей, до праці, щирість, доброзичливість є зразком до наслідування. Бажали здоров`я.

«Дорога ювілярко, передавайте онукам, правнукам  свою безцінну мудрість, свій життєвий досвід. Пишайтеся своїми прожитими роками. Ще раз у Ваш сторічний ювілей прийміть щиросердні слова привітань та побажання міцного здоров’я й родинного затишку» —  на завершення промовив Володимир Олексійович.

Зауважу, у Малій Вільшанці проживає ще 4 довгожителі, які, також, не обділені увагою представників влади, побажаємо їм здоров`я та довгої людської пам`яті.