24 червня 2017 року в автомобільній катастрофі загинув депутат Київської обласної ради  Борис Максимович Панченко. Колективи та депутатський корпус Білоцерківської районної ради, районної державної адміністрації глибоко сумують в зв’язку зі трагічною смертю Бориса Максимовича. Проте в серцях жителів Білоцерківщини назавжди залишаться світлі спогади й повага до нього.

Борис Панченко був не просто висококваліфікованим фахівцем, виваженим і мудрим керівником, а й прекрасною та чуйною людиною, взірцем доброзичливого ставлення до колег, підлеглих, односельчан.

Борис Максимович сімнадцять років підряд працював керівником сільськогосподарського підприємство ТОВ «Фастівка». Як людина, він мав неординарний характер, нетліючу енергію до роботи, велику відповідальність перед колективом, колегами, державою. Та головна його заслуга в очах людей, що саме під його керівництвом, у часи реформаторських змін аграрного виробництва, був створений та збережений колектив.

Борис Максимович Панченко народився 14 червня 1952 року у с.Фесюри. Ріс в хліборобській родині. Свою трудову діяльність розпочав у 1968 році. Після закінчення середньої школи в столиці  закінчив курси водіїв, отримав першу роботу. Саме тоді Борис Максимович здобував свої перші уроки дорослого життя. Відслужив в армії й повернувся в село. У Фастівці працював водієм. Потім закінчив Боярський меліоративний технікум, Київську сільськогосподарську академію. Працював на різних посадах у селі Фастівка. Тут зустрів і свою долю.

За свої  65 років Борис Панченко, як кажуть, і будинок збудував, і дерево (та й не одне) посадив, і синів виростив.

Але найголовніше те, що завжди боліла душа у хлібороба за своє село, за господарство, за кожну людину. Тому й керувався життєвим кредо: робити людям добро. Цим і жив все своє сумлінне життя.

З 2001 року утворено сільськогосподарське підприємство ТОВ «Фастівка», яке з першого дня очолив Борис Максимович.

Господарство було в жалюгідному стані: земля  розпайована, тваринництво знищене.  Тож доводилося прикласти чимало зусиль, щоб створити дійсно успішне сільськогосподарське підприємство. Нині ж робота налагоджена, господарство працює стабільно. Очолюваний ним трудовий колектив з року в рік добивався високих показників по виробництву сільськогосподарської продукції. Панченко Б. М., як керівник,  багато уваги приділяв підвищенню енергоефективності господарства, впровадженню новітніх технологій та механізації у сільське господарство.

Багато уваги також приділялося  соціальному розвитку Білоцерківського регіону. Знаково, що турбота не обмежувалася лише працівниками господарства та пайовиками. Під свою опіку ТОВ «Фастівка» взяло і соціальні об’єкти, що знаходяться на території трьох сіл.

Сьогодні ТОВ «Фастівка» міцно стоїть на ногах, бо мало гарного господаря.  Суворий та вимогливий до керівного складу, він завжди усміхнений та турботливий з простими людьми. Й боліла його душа не лише за рідне село, а й за долю Білоцерківщини та України в цілому. Невгамовна його молодеча енергія, невладні над ним роки. Він хотів докласти усіх зусиль, щоб людині праці на рідній землі жилося краще.

За вагомі заслуги в соціально-економічному розвитку району Бориса Максимовича нагороджено відзнаками Президента України — орденом «За заслуги» ІІІ ст.( у 2009 р.), орденом «За заслуги» ІІ ст.( у 2013 р.)

Він неодноразово обирався депутатом районної ради, а в 2015 році балотувався у Київську обласну раду. І довірили йому люди представляти їхні інтереси в облраді. Мав дуже багато сміливих планів, та не всі довелося реалізувати.

Значна, і, в той же час, скромна людина, багато років своєю завзятістю, аналітичним розумом був прикладом для наступних поколінь землеробів. Доброю й порядною людиною він залишиться в  пам’яті людей.

Глибоко сумуємо й поділяємо гіркоту втрати, висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. Вічна йому пам’ять.