ВСЕ МЕНШЕ й менше залишається ветеранів  Другої світової війни. З кожним роком все далі від нас той пам’ятний День Перемоги. Друга світова залишила слід у житті, практично, кожної укра­їнської родини. Ось чому День Перемоги був і зали­шається для нас не тільки великим святом, а й хо­рошим приводом сказати слова подяки тим, хто від­стояв мир на рідній землі для майбутніх поколінь.

Хоч всі ми живемо в умовах карантину, та все ж працівники районної ради на чолі зі своїм очільником Володимиром Шевченком, заступником голови Анатолієм Чичикало та сільським головою Людмилою Маринич  напередодні  Дня Пе­ремоги мали можливість зустрітися з єдиним ветераном с. Мала Вільшанка Бєлим Василем Григоровичем. Саме він один із тих, хто дійшов до Берліну, виборюючи мир для нас з вами. До нас дійшли унікальні  листи, які він посилав своїй коханій з фронту. Це вже історія, на якій ми, молодше покоління повинні вчитися.

Тож День Перемоги —  його свято. Свято скромної, але достойної людини. Хоч сьогодні ветерана й турбують фронтові рани, й вік у нього вельми поваж­ний, 98, але односельчани говорять про нього з теплотою, шаною та повагою. В мирні роки Василь Григорович викладав у Маловільшанській школі російську мову та літературу, веде здоровий спосіб життя й націлює на таке своїх односельців.

Для Василя Бєлого цей день завжди особливо урочистий і хвилюючий. Його серце наповнене співчуттям,  милою приємністю. Цими чудовими якостями Василь Григорович щедро ділиться з онуками. Йому вірять, його люблять і шанують односельці. Адже це живий свідок історії, який здійснює зв’язок часів, продовжуючись у своїх нащадках.

На привітання, які сиплються з усіх сторін У День Перемоги, усміхнено реагує Михайло Нечипорович Тропотяга — один із небагатьох свідків тих пропахлих димом та попелом неймовірно важких днів та ночей. Зовсім юним він потрапив до партизанського загону і разом з дорослими брав участь у складних рейдах та операціях: визволяли людей, яких мали відправити у Німеччину, в тяжких умовах здобували зброю, їжу, брали участь в диверсійних і розвідувальних акціях. За бойові заслуги М.Н. Тропотяга нагороджений чотирма орденами, 30 медалями і медаллю «Партизан України».

 Правда життя жорстока і з кожним роком їх стає все менше і менше. Нині у районі проживає лише 11 ветеранів війни, які пройшли крізь той пекельний вогонь. Попри свій поважний вік,  він  пам`ятає дні війни, часто згадує військових побратимів. Дякуємо Вам, Михайло Нечипоровичу, а в Вашій особі всім ветеранам, за мирне небо! Міцного Вам здоров`я!

Цього року ветерани війни та вдови отримають подарунки, які організовують керівники господарств. А з районної програми «Турбота» кожному ветерану війни буде виділено матеріальну допомогу. До пам’ятників загиблим землякам покладено квіти.

Вічна слава загиблим героям і безмежна вдячність усім живим, хто подвигами на фронті та самовідданою працею в тилу наближав довгоочікувану Перемогу, земний уклін солдатським вдовам, які стійко витримали своє важке жіноче горе, щира подяка дітям війни, які виросли справжніми людьми, незважаючи на зруйноване дитинство.