День пам’яті жертв Голодомору Білоцерківщина вшанувала молитвами, меморіальними акціями та спогадами. Голодомор 1932-1933 років став чорною сторінкою в історії України, переповненою горем, смертю та нелюдськими стражданнями. Важко повірити, що на родючій українській землі селяни, які з діда-прадіда вирощували хліб, мерли від голоду. Жахливою, повною страждань та мук, смертю помирали споконвічні трударі, інколи їх нікому було ховати.

Щороку в останню суботу листопада в Україні відзначається День вшанування пам’яті жертв голодомору. 24 листопада у селі Коженики біля  пам’ятного знаку жертвам голодомору відбулася година-реквієм в пам’ять про загиблих односельців. І досі болить та страшна рана, завдана тодішньою владою українському народу понад вісім десятиліть тому.

До односельчан звернулися голова сільради Василь Шпак, заступник голови районної ради Анатолій Чичикало, перший заступник голови райдержадміністрації Юрій Савчук. О.Сергій (парафія Святого Архістратига Михаїла Української автокефальної православної церкви) та о.Володимир (Свято-Покровська парафія Української православної церви) провели поминальну панахиду. По завершенню панахиди присутні поклали запалені лампадки, квіти, хліб та солодощі біля пам’ятного знаку та вшанували пам’ять жертв голодомору хвилиною мовчання.

На знак шани та пам`яті присутні посадили  кущі червоної калини. Щоб квітла вона рясним білим цвітом на весні та рум’яніла червоними ягодами аж до зими. Адже калина  –  це  символ безсмертя, це символ мужності й незламності духу в  боротьбі  за незалежність  рідного краю.

25 листопада нехай у кожній домівці Білоцерківщини запалає свічка віри і надії. Це — святий вогник, який зігріє душі загиблих. Це — світло очищення задля нашого майбутнього.