ЗМІ

Із історії газети Надросся «Замкова гора»

 У 1920 році  вийшов у світ перший номер найстаршої газети Київщини, справжнього літопису Білої Церкви, яка зараз має назву — «Замкова гора». Народжена в бурхливий для країни час, пройшовши разом з нею через перемоги і звершення, труднощі і випробування, газета завжди залишалася шанованим і авторитетним виданням. Залежно від викликів епохи газета змінювала назву, але колектив редакції завжди відчував ритм часу.

Протягом багатьох десятиліть «Замкова гора» була єдиним регіональним часописом. Газета виходила 4 рази на тиждень. Інформація готувалась оперативно і професійно. В полі зору журналістів були всі аспекти життєдіяльності міста. На сторінках газети віддзеркалюються актуальні теми суспільно-політичного життя, освіти, охорони здоров’я, комунального господарства, культури. Широко і різносторонньо висвітлюються молодіжні, соціальні, екологічні проблеми. Систематично з’являються нові рубрики і тематичні сторінки.

Газета «Замкова гора» впродовж багатьох десятиліть залишається виданням, яке користується популярністю в читацької аудиторії. І це не випадково — адже в колективі редакції працювали і працюють захоплені своєю справою люди, неспокійні і небайдужі, справжні професіонали. Білоцерківці пам’ятають злободенні матеріали, які виходили з-під пера її редакторів С.Ганічева, Г.Клепки, В.Адаменка.

Про суспільне життя міста писали Г.Заблоцька, В.Шугалія, проблеми промислового розвитку – В.Оваденко. Різноманітні теми висвітлювали журналісти В.Строкач, П.Гурський, О.Куценко, В.Коротков, Г.Чурилова,       С.Березіна, О.Калашник, Т.Зозуленко, Ю.Дусанський, В.Цейтлін, Г.Шкрібляк. Цікавими були фоторепортажі Д.Злобінського, В.Животова, В.Металенка, В.Лисенка. Газета не виходила в світ і без її «головного інженера» — на той час відповідального секретаря Н.Нікольнікової. В колективі редакції зростали, набували професійного становлення журналісти, які зараз працюють в інших ЗМІ нашого міста, багатьом з них саме «Замкова гора» (колишній «Ленінський шлях») дали путівку в життя.

Віра Олександрівна Строкач нині редактор газети. Газета завжди високо тримала і тримає стандарти правдивого журналістського слова.


Білоцерківське радіомовлення

В далекі осінні дні 1934 року вперше жителі міста Біла Церква почули «Говорить Біла Церква».

Згодом мережа  розширилась, і радіо прийшло  майже у кожну домівку жителів міста і району. На сільських майданах були встановлені гучномовці. В радянські части  програми місцевого мовлення готували Кузьма Базарницький, Есфір Кемельмахер, Петро Гаврилюк, Катерина Сідлецька Ілля Зак, Валентин Ващишин, Микола Варченко,Володимир Баранівський  Галина Заблоцька.

Не просто складалась доля Білоцерківського радіо, але не зважаючи на труднощі, голос Білої Церкви звучав і в нелегкі післявоєнні часи, і  у роки перебудови. З Незалежністю України почалась нова сторінка історії Білоцерківського радіомовлення. У той нестабільний період, коли в багатьох містах і районах Київщини радіо було знищено, завдяки мудрості  і далекоглядності керівників міста і району — Геннадія Шуліпи , Володимира Лапади, Василя Дудника місцеве радіо було збережене.

У 1991 році за рішенням сесій Білоцерківської міської і районної рад створено редакцію Білоцерківського радіомовлення. Оновлену редакцію очолив  Петро Гурський. Майже півстоліття віддала роботі на радіо Надія Кравченко, пройшовши шлях від диктора до головного редактора. ЇЇ голос добре знають жителі міста і району, адже слухаючи її програми, виросло вже не одне покоління.

Сьогодні  інформаційний простір Білоцерківщини достатньо насичений  комерційними телерадіокомпаніями, але для багатьох проводове радіо залишається найдоступнішим засобом масової інформації, із програм якого можна дізнатися ,саме, про події місцевого значення.

Програми Білоцерківського радімовлення готують Тетяна Цейтліна та Надія Кравченко. Окрім новин ,офіційних матеріалів та інтерн`ю,  колектив редакції працює над авторськими програмами   «Літературно-мистецька світлиця», «Білоцерківщина мій рідний край»,  «Час депутата», «Вісник управління соціального захисту», спільні проекти  білоцерківського радіо та єпархії — «Шлях до віри», білоцерківського радіо та благодійного фонду Костянтина Єфименка «Білоцерківці».

Радіомовлення  було і є одним із найпотужніших  інформаційних ресурсів, який працює на зміцнення національної ідеї. Сьогодні  на 49 тисяч населення  району припадає  більше 9 тис. радіоточок.