Книга почесних громадян Білоцерківського району

«Золотий фонд району»

Ініціатива її створення належить голові Білоцерківської райдержадміністрації С.П.Вахнію (1997-2005 рр.) та голові Білоцерківської районної ради В.І.Дуднику (1998-2006 рр.). Тож спільним розпорядженням голови Білоцерківської районної державної адміністрації та голови Білоцерківської районної ради від 10 липня 2000 року №56 засновано Книгу почесних громадян Білоцерківського району «Золотий фонд району» та  розроблено Положення про умови та порядок занесення громадян до неї.

«Золотий фонд району» створено з метою вшанування громадян за їх значний особистий внесок у збагачення національної та культурної спадщини, розбудову  економіки Білоцерківщини в галузях науки, освіти, культури, охорони здоров’я, фізкультури і спорту, промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту та зв’язку, забезпечення законності і правопорядку, суспільного і державного будівництва.

У Книгу почесних громадян Білоцерківського району «Золотий фонд району» заносяться для вшанування громадяни за їх значний, не менш 20 років, особистий внесок у розвиток різних галузей життєдіяльності району, Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, матері, нагороджені орденом «Мати-героїня», нагороджені не менше як трьома орденами колишнього СРСР та не менше як трьома відзнаками Президента України, яким присвоєно почесне звання «Заслужений працівник (відповідної галузі професії) України» та звання «Почесний громадянин Білоцерківського району», а також громадяни інших регіонів України та інших зарубіжних країн у знак глибокої поваги до їх державної, політичної і громадської діяльності, які внесли відповідний особистий  внесок у забезпечення  життєдіяльності району.

«Золотий фонд району» це славетний літопис, де за видатні заслуги перед жителями Білоцерківщини та досягнення будуть гідно вшановані усі ті, хто своєю плідною працею, незрівнянними здібностями, незгасаючим оптимізмом сприяють економічному і соціальному розвитку району та створенню його незалежного іміджу як найбільшого району Київщини.

За, майже, столітнє існування району у нас склався величезний потенціал, який потрібно зберегти, примножити й використати сповна. Імена учасників видання та їх визначні досягнення будуть увінчені в історії Білоцерківщини і збережені як найцінніша спадщини для нащадків.

AvramenkoAMАвраменко Андрій Миколайович

01.12.1981 – В 1999 році закінчив школу та пішов навчатися до Білоцерківського СПТУ № 15. В 2000 році вступив до Білоцерківського державного аграрного університету, який успішно закінчив. Коли ворог пішов на Україну війною, Андрій став в перших лавах захисників Батьківщини. Був водієм-радіотелефоністом 72-ої окремої механізованої бригади. 29 листопада 2014 року неподалік с. Петрівське Волноваського району Донецької області під час виконання бойового завдання Авраменко Андрій загинув як мужній воїн, герой України. Указом Президента України № 109/2015 від 26.02.2015, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

2 ГаврилюкГаврилюк Андрій Петрович

03.02.1980 — 23 серпня 2014 року Андрій добровільно пішов служити до лав Збройних сил України, став на захист Вітчизни. Андрія було зараховано до десантних військ 90 окремого аеромобільного батальйону м. Житомира, 95 бригади, ІІ роти («Вовки») вогневої підтримки, на посаду старшого навідника взводу. Отримав позивний «Бур». З листопада 2014 року на лінії вогню у боях із російськими збройними формуваннями захищав н.п. Піски, Водяне та аеропорт ім. c. Прокоф’єва м. Донецька (ДАП). Найжорстокіший бій тривав протягом п’яти діб. На жаль, на світанку 21 січня життя важко пораненого воїна-героя, люблячого сина та справжнього друга обірвала куля ворога.

Указом Президента України від 15.05.2015 № 270/2015 старший сержант Гаврилюк А. П. «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

ШабельнийШабельний Олег Юрійович

11.10.1966 — 29 травня 2014 року пішов добровольцем в ряди Національної гвардії. 15 лютого 2015 року бійці роти батальйону, яка була нещодавно перекинута в район міста Маріуполь, пересувались з провідником та вийшли на блок — пост сепаратистів поблизу села Широкине (Новоазовський район Донецька область), в результаті чого відбулось бойове зіткнення. Олег загинув у бою від кулі снайпера.

Указом Президента України № 365/2015 від 27.06.2015, «за сумлінне виконання службових обов’язків, високі показники в зміцненні законності та правопорядку, відданість військовій присязі та українському народові, зразкове виконання службово-бойових завдань, виявлену особисту мужність і героїзм», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

ЩербаньЩербань Михайло Іванович

11.10.1966 — У 2002 році закінчив Пилипчанську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Після закінчення школи працював в товаристві з обмеженою відповідальністю «Пилипчанське» різноробочим та на приватному підприємстві Вдовика В.П.Військову службу Михайло Іванович розпочинав в смт. Десна Чернігівської області командиром механізованої бригади. Далі служба проходила в Автономній республіці Крим сержантом берегової охорони.Михайло Іванович був мобілізований в першу хвилю мобілізації навесні 2014 року. Проходив службу в зоні АТО та загинув 09 серпня 2014 року.

КозакКозак Володимир Миколайович

12.04.1968 — У 1986-88 роках Володимир Миколайович проходив військову службу в армії на Закарпатті у прикордонних військах. З 1988 року працював водієм-машиністом у Білоцерківському ШЄУ, з 2004 по 2005 рік працював верстатником деревообробних верстатів. З 2005-по2014 рік працював знову в Білоцерківському ШЕУ. 28 серпня 2014 року Володимир Миколайович був мобілізований на військову службу, яку проходив у званні старшого солдата (водій) у складі 80 аеро-мобільної бригади, 3 батальон, 9 рота, позивний-”Козак”. Загинув 20 січня 2015 у новому терміналі Донецького аеропорту.

СтадникСтадник Микола Степанович

11.09.1967 — Проходив строкову службу в Угорщині, служив в місті Узин, потім в місті Біла Церква. Після виходу на військову пенсію працював в селі Мала Антонівка, останнім часом — в Узинській ЗОШ № 1 завідуючим господарством. 3 вересня 2014 року Микола Степанович був мобілізований Білоцерківським військкоматом до військової частини в місто Ужгород Закарпатської області для проходження служби в зоні антитерористичної операції. Більшість часу перебував у місті Щастя та станиці Луганська. Останнім часом у місті Дебальцеве, де 29 січня 2015 року був поранений. Поранення виявилось не сумісне з життям. Помер Микола Степанович 02.02.2015 року в Харківському військовому шпиталю під час операції.

ГураГура Дмитро Іванович

18.03.1988 — З 5 листопада по грудень 2014 року захищав Батьківщину поблизу Донецького аеропорту, за що був нагороджений нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» та багатьма грамотами за вагомий внесок в справу захисту Батьківщини і високі результати в бойовій підготовці. Указом Президента України № 553/2015 від 22.09.2015, «за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом за мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

ЧмелівськийЧмелівський Віталій Володимирович

03.10.1982 — 3 серпня 2014 року був мобілізований Білоцерківським військкоматом до лав Збройних сил України в/ч 1556 м. Мукачеве. Віталія було зараховано до 128-ої окремої гірсько-піхотної бригади на посаду радіотелеграфіста. Указом Президента України № 282/2015 від 23.05.2015, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

КовтунКовтун Василь Семенович

11.06.1920 – брав участь у захопленні Берліну. В одному з боїв В.С. Ковтун знищив три гітлерівські танки і відкрив нашим піхотинцям шлях до рейхстагу. За цей безприкладний подвиг 24-річний боєць був представлений до звання Героя Радянського Союзу, з врученням ордена Леніна та медалі “Золота Зірка”, а також нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня, орденом Слави ІІ ступеня, орденом Великої Вітчизняної війни, орденом “Богдана Хмельницького”. Опісля війни протягом 10 років очолював торфоартіль, з 1957 р. по 1962 р. обирався головою Глушківського колгоспу.

ЗінкевичЗінкевич Марія Яківна

21.07.1930 — в 1947 році за високі досягнення у вирощуванні урожаїв цукрових буряків їй присвоєно звання Героя Соціалістичної праці, а в 1948 році — нагороджена орденом Леніна. З 1961року по 1963 рік працювала головним агрономом колгоспу с.Коженики. у 1963-67 роках навчалася Цілиноградському сільськогосподарському інституті. Повернувшись на роботу в Узинський цукровий комбінат, пропрацювала агрономом до 1989 року, маючи 43 роки загального трудового стажу. За роки своєї трудової діяльності приймала активну участь в громадсько-суспільному житті району.

СкибіцькийСкибіцький Олександр Тимофійович

22.04.1922 за відданість своїй справі, високу відповідальність, трудові заслуги та за впровадження нової технології вирощування цукрових буряків з мінімальними затратами ручної праці, йому в 1965 році присвоєно звання Героя соціалістичної праці з врученням Ордена Леніна і Золотої медалі “Серп і молот”. Трудові заслуги за одержання високих врожаїв цукрових буряків і надалі відзначились Орденом Червоного прапора — в 1967 році та Орденом Жовтневої революції — в 1969 році. Брав активну участь в громадському житті села та району.

ЗавадськийЗавадський Кузьма Петрович

14.11.1912 – трудова діяльність розпочалася з 1928 року в Озернянському радгоспі ім. 9 січня 1905 року, де працював трактористом до 1932 року. До початку Великої Вітчизняної війни навчався в Купічинському технікумі сільського господарства. З червня 1941 року по 1946 рік знаходився в діючій Червоній Армії, приймаючи активну участь у визвольній боротьбі радянському народу проти німецько-фашистських загарбників. Післявоєнні роки пройшли на рідній землі в радгоспі ім. 9 січня 1905 року, де працював головним механіком. Його трудові звершення відзначені в 1950 році, за одержання високих врожаїв зернових, почесним званням Героя Соціалістичної праці, з врученням ордена Леніна. В 1970 році за високі показники збирання врожаю зернових — нагороджений орденом Жовтневої революції. Неодноразово обирався депутатом Озернянської сільської ради, приймав активну участь у вирішенні соціально-економічних питань життя Білоцерківщини.

КриленкоКриленко Ганна Павлівна

30.03.1930 – трудову діяльність розпочала з 1944 року в рільничій бригаді відділку імені Воровського Узинського цукрового комбінату, де пропрацювала ланковою до 1984 року. За досягнення високих показників у сільськогосподарському виробництві, нагороджена двома орденами Леніна та присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

ГерасименкоГерасименко Антоніна Ілларіонівна

04.02.1937 – з 1956 по 1962 рік працювала вчителем Черкаської початкової школи, а з 1962 по 1995 рік – у Поправській середній школі вчителем початкових класів. За активну участь у розвитку освіти, високий професіоналізм у вихованні молоді, в 1974 році їй було присвоєно почесне звання «Заслужений вчитель України». Все трудове життя, працюючи вчителем, була активним учасником суспільно-політичного життя району, неодноразово обиралася депутатом Поправської сільської ради.

НуждаНужда Павло Леонтійович

2.01.1947 – свою трудову діяльність розпочав 1969 року вчителем української мови та літератури в Озернянській середній школі. Тривалий час очолював районний відділ освіти. 1993 року за трудові заслуги, активну участь у перебудові національної освіти, впровадження сучасних форм навчання і виховання молоді присвоєне почесне звання «Заслужений вчитель України». Неодноразово обирався депутатом Білоцерківської районної ради. Приймає активну участь у суспільно-політичному житті Білоцерківщини.

ЧередніченкоЧередніченко Наталія Павлівна

18.01.1950 – за значний внесок в розвиток освіти, багаторічну діяльність, впровадження сучасних форм навчання та виховання підростаючого покоління присвоєно почесне звання “Заслужений вчитель України”. Активну участь приймає в громадській роботі м. Узин та в Білоцерківській районній жіночій раді.

ШенгурШенгур Анатолій Іванович

20.09.1935 – за відмінне виконання Закону України “Про загальне обов’язкове навчання дітей і здійснення загальної середньої освіти”, активне запровадження політехнічного навчання, зразкову постановку навчально-виховної роботи в школі, зразкову роботу по конструюванню і виготовленню навчального наочного приладдя, присвоєно почемне звання “Заслужений вчитель України”

Koваленко ІІКоваленко Іван Іванович

1.07.1937 – за досягнення успіхів в розвитку медицини, присвоєно почесне звання “Заслужений лікар України”. Всі роки трудової діяльності приймав активну участь в суспільно-політичному житті с. Трушки. Неодноразово обирався депутатом Трушківської сільської ради, членом виконавчого комітету сільської ради.

Чернігова ЛЧернігова Людмила Дмитрівна

28.09.1934 – Трудову діяльність розпочала у 1959 році лікарем в Узинській районній лікарні. З 1964 року працювала головним лікарем Блощинецької амбулаторії. За особистий внесок у розвиток медицини, високий професіоналізм, нагороджена медаллю «За доблесну працю», орденом «Знак Пошани» та присвоєне почесне звання «Заслужений лікар України».

ШабатінШабатин Василь Омельянович

 25.03.1936 – З 1963 року очолював фельдшерсько-акушерський пункт с.Скребиші. За особистий внесок в розвиток охорони здоров’я, нагороджений орденом «Знак Пошани» та присвоєно почесне звання «Заслужений працівник хорони здоровя». Неодноразово обирався депутатом Храпачівської сільської ради.